Стельмах Ярослав

                          (1949-2001)

Народився Ярослав Михайлович Стельмах 30 листопада 1949 року у Києві, в сім"ї українського письменника Михайла Стельмаха. Родина проживала в будинку для письменників на Богдана Хмельницького. Ярослав був прешою дитиною в родині. Мав ще молодшого брата Дмитра і сестру Марту.

Ярослав ріс обдарованою дитиною, мав різносторонні інтереси. Одночас захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. З боротьби і боксу мав спортивні розряди, додатково займався гімнастикою та плаванням. Особливо цікавим для себе письменник вважав світ дитинства. З раннього віку досить успішно вивчав англійську

1970 – ще студентом інституту іноземних мов спробував перекладати з англійської. З Канади йому привезли книгу Маркузі «Гарпун мисливця». Над її перекладом він працював з великим задоволенням. Це був перший його досвід перекладу з іноземної.

З батьком Михайлом Стельмахом  в дитячі та в молоді літа

1971 – закінчив Київський інститут іноземних мов, згодом — аспірантуру при ньому

1973 – на кафедрі іноземних мов познайомився з майбутньою дружиною Людмилою.

Вона закінчила той самий інститут, але на дев’ять років раніше. Через два роки вони одружилися. У кількох п’єсах Ярослава можна так чи інакше вгадати серед дійових осіб Людмилу.

                        Людмила Вікторівна Стельмах - дружина Ярослава Стельмаха

1974 – у 25 років став кандидатом наук.

1975 – вийшла дебютна книжка Ярослава Стельмаха "Манок" — оповідання для дітей. Через три роки увійшов до Спілки письменників.

У 1978 був прийнятий до Спілки письменників України.

У 1981 році закінчив Вищі літературні курси при Московському літературному інституті імені О. М. Горького.

1999 – названий кращим драматургом року

У спілкуванні з колегами по перу, театральними критиками і акторами Ярослав Стельмах завжди залишався ввічливим і доброзичливим. Друзі запам'ятали його як людину з відмінним почуттям гумору, завжди привітного і життєрадісного. Незалежно від обставин Ярослав Стельмах залишався комунікабельним Його квартира від середини 1970-х вважалася в мистецьких колах Києва найбільш гостинною.

Працьовитість помножена на професійність, допомагали Ярославу Стельмаху з успіхом реалізовувати задумані плани. Творча манера Ярослава Стельмаха неповторна у своїй реалістичності. Його п'єси створюють своєрідну атмосферу позитивних емоцій у поєднанні з гумором і великою вірою в людину. За два з половиною десятиріччя, театрами поставлено більше 20 п’єс Ярослава Стельмаха. Естетичні літературні принципи та художній смак стали стрижнем його творчості.

Він також писав оповідання та  повісті для дітей: «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет» та інші. Твори Стельмаха відзначаються захоплюючим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями маленьких героїв.

Серед його п'єс є багато творів для дітей: «Шкільна драма», «Вікентій Прерозумний» та інші. П'єси «Привіт, Синичко!» та «Запитай колись у трав».

Твори Ярослава Михайловича вивчаються за сучасною шкільною програмою.

Вперше Ярослав Михайлович дістав підтримку на Всесоюзному семінарі молодих письменників. Молодого українського драматурга підтримали відомі літератори - порекомендували його п'єси знаменитому тоді Панасу Салинському – голові ради з драматургії Союзу письменників СРСР. Салинський формував репертуар усіх театрів по країні. Стельмах дуже припав йому до душі і своїми талановитими творами і, головне, скромністю. У бесідах він жодного разу не згадав, що є сином класика української літератури, лауреата всіх існуючих тоді премій, Михайла Стельмаха.

Я. Стельмах відомий, насамперед, як драматург. Вагомого творчого упіху досягнув завдяки надзвичайній працездатності та сумлінності. Кожен рядок його творів ретельно обдумувався і вбирав у себе самі цінні із роздумів автора. Успіх театральних постановок Ярослава Стельмаха в багатьох випадках визначався його досконалим знанням особливостей театрального мистецтва і своєрідним змістом п’єс

Феномен драматургії Я.Стельмаха має декілька складових:

–  в ті минулі, підцензурні, часи примудрився не написати жодної «прославляючої» п’єси;

–  бажання режисерів обирати саме його твори до постановки (без вказівок «згори»);

– прагнення акторів бути зайнятими в п’єсах Яр. Стельмаха, позаяк, за їхнім власним висловом, «в них є що грати»

                                                 

Сцени із п’єс Я. Стельмаха «Крихітка цахес» та «Гра на клавесині»

До речі, одна з його п’єс вважається автобіографічно-пророчою – "Синій автомобіль". Там ідеться про письменника, який у дитинстві мріяв про синій автомобіль, а у фіналі спалив свої рукописи.

Про той вогонь одразу згадали всі, коли 52-річний Стельмах несподівано загинув в автокатастрофі. 4 серпня 2001 року його автомобіль згорів на шосе під Борисполем. Уранці Ярослав Стельмах підписав для внучки Зої свою книжку "Голодний, злий і дуже небезпечний". Того самого дня у нього за кермом відмовило серце. Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком на ділянці № 2.

Після нього залишилася багата літературна спадщина. Творчий доробок у підсумку становить кілька книг прози, десятки п"єс, кіносценаріїв та інсценізацій

Відомий він ще й як перекладач драматичних творів.

Переклав на українську мову ряд популярних п'єс, які йшли на сценах Києва і Львова.

Кіносценарії фільмів: «Циганка Аза», (1987), «Провінціалки» (1990), «Кіценька» (1995) (в складі серіалу «Острів любові»).

 

      

                     На презентації фільма про батька

Ярослав Стельмах – лауреат літературних премій.

За п’єсу «Запитай колись у трав» письменнику присуджено премію імені М. Островського (1984); за п’єси «Ніч на Івана Купала» (за Гоголем) і «Стережись лева» – премію імені І. Котляревського.