Гребінка Євген

                              (1812 - 1848)

2 лютого 1812р Євген Павлович Гребінка народився у сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині.Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів

1825 — 1831 Навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У гімназії почав писати вірші

1827 Написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись»

1929 Почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича, Г.Гребінки

1931 На сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки — вірш «Рогдаев пир».Повітове дворянство відрядило Гребінку у званні обер-офіцера у 8-й резервний Малоросійський полк, сформований для придушення польського повстання, але полк з Пирятина не вийшов, і у вересні, після поразки повстанців у Варшаві, Гребінка вийшов у відставку.

1834 Гребінка переїздить до Петербурга, де восени вийшла його збірка байок «Малороссийские приказки», працює у комісії духовних училищ.

1836 Вийшов переклад поеми Пушкіна «Полтава» українською мовою

з 1837 Працює вчителем російської мови у Дворянському полку. Бере участь в організації викупу Т.Шевченка з кріпацтва, збирає твори українською мовою й клопочеться про випуск їх у додатках до журналу «Отечественные записки»

27 квітня 1841 Із зібраних для додатків матеріалів укладає альманах «Ластівка».Гребінка допоміг Шевченкові у виданні «Кобзаря»

1842 Пише повість «Сеня»

1843 Гребінка відвідав Україну, був у Харкові, разом з Шевченком побував у маєтку Т.Волховської в селі Мосівці. Того ж року в журналі «Отечественные записки» надруковано роман «Чайковський» з епіграфами, взятими із Шевченкових творів.

1844 Гребінка одружився з Марією Василівною Ростенберг. Того ж року вийшов його роман «Доктор»

1845 Познайомився з П.Кулішем, написав нарис «Петербургская сторона»

з 1846 Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів

1847 Відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей. Того ж року вийшли повість «Заборов» та «Приключения синей ассигнации»

До кінця 1848 Він видав вісім томів.

3 грудня 1848 Помер Гребінка в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали.

        

        Є. П. Гребінка народився 2 лютого 1812 р. у маєтку "Убіжище" поблизу Пирятина на Полтавщині в сім'ї дрібного поміщика - відставного офіцера. Початкову освіту він одержав від домашніх вчителів. У 1825 р. Є. Гребінка вступив до Ніжинської гімназії вищих наук - майбутнього ліцею князя Безбородька, де тоді навчалися М. Гоголь, Н. Кукольник, В. Забіла.

     Постійне спілкування з чарівною українською природою, народними піснями, переказами, легендами справили значний вплив на пробудження й формування художнього хисту.

його перші літературні спроби відомі ще в ранні гімназійні роки. Видаючи за тодішньою шкільною традицією рукописний журнал, поет заповнював його майже повністю власними віршами й прозою. Сатиричні вірші він вміщував у рукописних журналах інших гімназистів. В останні роки навчання в гімназії Гребінка перекладав "Полтаву" О. Пушкіна. Уривок перекладу поеми був першою його друкованою публікацією в журналі "Московский телеграф" (1831). У цей час він почав писати й оригінальні твори українською мовою.

     Після закінчення гімназії 1831 р. Гребінка кілька років служив у восьмому малоросійському козачому полку, а коли вийшов у відставку в 1834 р., переїхав до Петербурга, де й прожив до останніх своїх днів, лише зрідка приїжджаючи на Україну. В Петербурзі він працював чиновником у комісії духовних училищ, а з 1838 р.- викладачем російської словесності та мінералогії, ботаніки й зоології у військових учбових закладах та в Інституті корпусу гірничих інженерів.

     Петербурзький період життя Є. Гребінки - це період його активної літературної діяльності. Відвідуючи популярні літературні салони і влаштовуючи вдома літературні вечори, Є. Гребінка познайомився (а з деким і подружив) з багатьма діячами російської культури, серед яких були О. Пушкін, В. Бєлінський, В. Даль, І. Панаєв, Ф. Толстой, В. Бенедиктов, П. Єршов, майбутній петрашевець М. Момбеллі. Через художника І. Сошенка в 1837 р. він познайомився з Т. Шевченком і допомагав викупу поета з кріпацької неволі. Є. Гребінка підтримував дружні й літературні зв'язки з українськими письменниками: Г. Квіткою-Основ'яненком та П. Гулаком-Артемовським, Л. Боровиковським, В. Забілою, О. Афанасьєвим-Чужбинським, літературному дебюту яких він сприяв.

     Перебуваючи в центрі літературного життя, Є. Гребінка розробив багато планів щодо організації українських періодичних видань та публікації творів українських письменників, зокрема І. Котляревського.

     Він брав участь у всіх тодішніх найвидатніших журналах і газетах: "Московский телеграф", "Сын отечества", "Библиотека для чтения", "Современник", "Отечественные записки", "Литературные прибавления к "Русскому инвалиду", "Пантеон", "Литературная газета", "Иллюстрация", "Финский вестник", альманахах "Утреняя звезда", "Одесский альманах", "Утреняя заря", "Киевлянин", "Молодик", "Новоселье", "Физиология Петербурга" та "Иллюстрированный альманах", де опублікував багато своїх поезій, понад сорок романів, повістей, оповідань і нарисів.

     У 1846 р. Гребінка вирішив надрукувати окремим виданням власні прозові твори - протягом наступних двох років вийшло вісім томів його творів. Рання недуга і смерть перешкодили завершенню цього задуму. Є. Гребінка помер 15 грудня 1848 р. у Петербурзі, похований недалеко від рідного "Убіжища" в с. Мар'янівці на Полтавщині.

     Ранні твори Є. Гребінки з рукописних журналів не збереглися. Лише деякі з них, доопрацьовані письменником пізніше, друкувалися в журналах та альманахах 30-х років: вірш "Рогдаев пир" публікувався в "Украинском альманахе", уривки перекладу пушкінської "Полтави"- в "Московском телеграфе" (1831).

     Розпочав свою літературну діяльність письменник з наслідування творів відомих авторів. "Рогдаев пир" - прозове наслідування "Песни о вещем Олеге" О. С. Пушкіна, одноактна комедія "В чужие сани не садись" написана під впливом твору Д. І. Фонвізіна. Це була добра школа, що підготувала письменника до оригінальної творчості.

     На початку 30-х років Є. Гребінка друкує деякі власні байки в альманахах, зокрема такі досконалі, як "Будяк та Коноплиночка" і "Пшениця" в знаменитому альманасі "Утреняя звезда", 1833 р., випускає їх окремим виданням - "Малороссийские приказки" (1834). Тоді ж з'являються його вірші та оповідання російською мовою.

     У кінці 30-х років Гребінка займався наполегливою роботою по налагодженню українського літературного процесу, по збиранню й осмисленню здобутків нової української літератури, чимало з яких на той час не були опубліковані. З цією метою він планував організувати літературний додаток українською мовою до російського журналу "Отечественные записки", який з приходом В. Бєлінського став бойовим органом революційної демократії, справжнім організатором прогресивного у вітчизняній літературі, впливовим володарем дум передової громадськості Росії.

     Звичайно, літературні додатки до журналу не лише сприяли б подальшому розвитку літературного життя на Україні, а й належному спрямуванню творчих зусиль українських письменників. На жаль, з цензурних причин проект Є. Гребінки не увінчався успіхом і частину зібраного для проектованих додатків художнього матеріалу Гребінка видав у вигляді альманаху "Ластівка" (1841 р.).

     Характер еволюції ідейно-естетичних поглядів Є. Гребінки певною мірою віддзеркалює його принагідні літературно-критичні виступи чи ті оцінки поточних літературних явищ, які він давав у приватних листах. В одному своєму листі Є. Гребінка захоплено привітав перший на Україні альманах (1831 р.), відзначаючи в "Украинском альманахе" передусім все те, що було доказом великих художніх можливостей української літературної мови, що розширювало тематичний і стильовий діапазон молодої української літератури і спрямовувало її на шлях самобутності й народності. Як нове переконливе підтвердження життєздатності української літератури, свідчення її естетичної готовності до художньо повнокровного зображення народного життя, найтонших людських почуттів розглядав письменник оповідання і повісті Г. Квітки-Основ'яненка.

     Одночасно він гнівно засуджував те, що дискредитувало в очах читачів українську літературу подібно до бездарних писань С. Карпенка, якого він не без підстав порівнював з графоманом О. Орловим, якого їдко висміяв О. Пушкін.

     Є. Гребінка одним із перших помітив і дружньо підтримав молодого Т. Шевченка, познайомив його з українськими й російськими письменниками, залучив до участі в мистецькому житті. Він виступив ініціатором видання "Кобзаря", а потім високо оцінив літературний дебют великого поета. Очевидно, зовсім не випадково саме Гребінка був довіреним супутником Т. Шевченка під час першої подорожі поета на Україну.

     Людина з широкими і різнобічними культурними інтересами, Є. Гребінка був одним з перших на Україні театральних критиків, виступивши в 40-х роках минулого століття в петербурзьких журналах "Пантеон" й "Иллюстрация" та "Литературной газете" з оригінальними статтями "Путевые и театральние впечатления. Лубни", "Провинциальные театри", "Опера в Лубнах" та ін.